Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 березня 2014 року Справа № 910/15708/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Дунаєвської Н.Г. - головуючого,

Гольцової Л.А.,

Мележик Н.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Інвікта-Маяк" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 21 січня 2014 року у справі № 910/15708/13 Господарського суду міста Києва за позовом Приватного акціонерного товариства "Інвікта-Маяк", м. Київ, до: 1) Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський акціонерний банк", м. Київ, 2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвікта", м. Київ, про розірвання договору поруки та встановлення факту припинення поруки,

за участю представників сторін:

позивача - Івчук Ю.В. (дов. від 03.02.14);

відповідача-1 - не з'явився;

відповідача-2 - не з'явився,

в с т а н о в и в:

У серпні 2013 року позивач ПрАТ "Інвікта-Маяк" пред'явив у господарському суді позов до відповідачів ПАТ "Всеукраїнський акціонерний банк" та ТОВ "Інвікта" про розірвання договору поруки та встановлення факту припинення поруки.

Вказував, що 08.05.03 між ВАТ "Всеукраїнський акціонерний банк" (правонаступником якого є ПАТ "ВіЕйБі Банк", кредитором) та ТОВ "Інвікта" (позичальником) був укладений кредитний договір № 9, згідно якого кредитор зобов'язався відкрити позичальнику не поновлювальну кредитну лінію для придбання технологічного обладнання по виробництву пластикової тари та нанесення офсетної печаті на неї, допоміжного обладнання для переробки полімерів та флексодрукувального обладнання, сплати за перевезення обладнання, сплати ввізного мита, ПДВ, проведення поточної діяльності в сумі 1 500 000 доларів США з процентною ставкою 14,5 % річних та з кінцевою датою повернення по 08.05.07, а позичальник - повернути вказану суму кредиту та відсотки за користування кредитом на умовах, визначених договором.

В період з 08.05.03 по 01.12.10 між сторонами укладено 23 додаткових угод до кредитного договору № 9 від 08.05.03, якими збільшено суму ліміту кредитних коштів до 2 081 473,30 доларів США, процентну ставку до 16 % річних та продовжено строк повернення кредиту до 28.12.11.

Зазначав, що 18.09.09 між ЗАТ "Інвікта-Маяк" (правонаступником якого він є, поручителем), ВАТ "Всеукраїнський акціонерний банк" (кредитором) та ТОВ "Інвікта" (позичальником) був укладений договір поруки, згідно якого він поручився перед кредитором за виконання позичальником умов кредитного договору № 9 від 08.05.03.

Посилаючись на закінчення встановленого ч. 4 ст. 559 ЦК України шестимісячного строку для пред'явлення вимог до поручителя та на відмову кредитора від розірвання договору поруки з зазначених підстав, позивач просив встановити факт припинення поруки за договором поруки від 18.09.09, укладеним між ЗАТ "Інвікта-Маяк", ВАТ "Всеукраїнський акціонерний банк" та ТОВ "Інвікта", та розірвати зазначений договір з 28.06.12.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 30 жовтня 2013 року (суддя Літвінова М.Є.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 21 січня 2014 року (колегія суддів у складі: Дідиченко М.А. - головуючого, Руденко М.А., Пономаренка Є.Ю.), в позові відмовлено.

Судові акти мотивовані посиланнями на ту обставину, що обраний позивачем спосіб захисту своїх прав щодо встановлення факту припинення поруки, не передбачений положеннями ст. 20 ГК України та ст. 16 ЦК України, а також тим, що позивачем ніяким чином не обґрунтовано вимогу про розірвання договору та не надано будь-яких доказів настання обставин з якими норми чинного законодавства пов'язують підстави розірвання договору в судовому порядку.

У касаційній скарзі ПрАТ "Інвікта-Маяк", посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій приписів ст.ст. 553, 554, ч. 1, ч. 4 ст. 559, ч. 3 ст. 651 ЦК України, просить скасувати постановлені у справі судові акти та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Розглянувши матеріали справи і доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права у вирішенні даного спору, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з таких підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, 08.05.03 між ВАТ "Всеукраїнський акціонерний банк" (правонаступником якого є ПАТ "ВіЕйБі Банк", кредитором) та ТОВ "Інвікта" (позичальником) був укладений кредитний договір № 9, згідно якого кредитор зобов'язався відкрити позичальнику не поновлювальну кредитну лінію для придбання технологічного обладнання по виробництву пластикової тари та нанесення офсетної печаті на неї, допоміжного обладнання для переробки полімерів та флексодрукувального обладнання, сплати за перевезення обладнання, сплати ввізного мита, ПДВ, проведення поточної діяльності в сумі 1 500 000 доларів США з процентною ставкою 14,5 % річних та з кінцевою датою повернення по 08.05.07, а позичальник - повернути вказану суму кредиту та відсотки за користування кредитом на умовах, визначених договором.

В період з 08.05.03 по 01.12.10 між сторонами укладено 23 додаткових угод до кредитного договору № 9 від 08.05.03, якими збільшено суму ліміту кредитних коштів до 2 081 473,30 доларів США, процентну ставку до 16 % річних та продовжено строк повернення кредиту до 28.12.11.

18.09.09 між ЗАТ "Інвікта-Маяк" (правонаступником якого є позивач, поручителем), ВАТ "Всеукраїнський акціонерний банк" (кредитором) та ТОВ "Інвікта" (позичальником) був укладений договір поруки, згідно якого поручитель поручився перед кредитором за виконання позичальником умов кредитного договору № 9 від 08.05.03.

Відповідно до ст.ст. 553, 554 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач посилається на ту обставину, що ПАТ "Всеукраїнський акціонерний банк" протягом шестимісячного строку не пред'явлено вимоги до поручителя, тому порука за договором поруки від 18.09.09 є припиненою з 28.06.12, на підставі ч. 4 ст. 559 ЦК України, в зв'язку з чим відповідач-1 безпідставно ухиляється від розірвання вказаного договору поруки з 28.06.12.

Приписами ч. 4 ст. 559 ЦК України унормовано, що порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

Судами встановлено, що рішенням Господарського суду міста Києва від 12.02.13 у справі № 57/127 за позовом ПАТ "Всеукраїнський акціонерний банк" до ТОВ "Інвікта" та ЗАТ "Інвікта-Маяк" про стягнення 21 567 290,47 грн. за кредитним договором № 9 від 08.05.03, яке набрало законної сили, позов задоволено частково та постановлено стягнути з відповідачів 1 849 061,74 доларів США заборгованості за кредитом, 502 086 доларів США заборгованості за процентами,42 697,72 грн. комісії, 4 445,46 грн. пені за несвоєчасну сплату комісії, 152 478,30 доларів США заборгованості пені за несвоєчасне погашення кредиту, 33 018,89 доларів США заборгованості пені за несвоєчасну сплату процентів та судові витрати.

Даним рішенням судом встановлено, що 15.03.11 ПАТ "Всеукраїнський акціонерний банк" звертався до ТОВ "Інвікта" та ЗАТ "Інвікта-Маяк" з вимогою № 09/6/1-3496 про сплату боргу за кредитним договором № 9 від 08.05.03.

Згідно ч. 2 ст. 35 ГПК України що факти, які встановлено рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Таким чином, встановлений Господарським судом міста Києва при розгляді справи № 57/127 факт звернення ПАТ "Всеукраїнський акціонерний банк" 15.03.11 з вимогою № 09/6/1-3496 про сплату боргу за кредитним договором № 9 від 08.05.03 до ТОВ "Інвікта" та ЗАТ "Інвікта-Маяк" є приюдиційним для розгляду даної справи та не потребує додаткового доведення.

Водночас судом апеляційної інстанції встановлено, що враховуючи відсутність погашення заборгованості за кредитним договором, 22.04.11 ПАТ "Всеукраїнський акціонерний банк" повторно звернувся до поручителя з вимогою № 31/2-3813 про погашення боргу.

Встановивши зазначені обставини та врахувавши, що додатковою угодою № 23 від 01.12.10 до кредитного договору № 9 від 08.05.03 сторонами договору продовжено строк повернення кредиту до 28.12.11, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованих висновків про те, що ПАТ "Всеукраїнський акціонерний банк" звернувся до поручителя з вимогою про сплату боргу до закінчення шестимісячного строку встановленого ч. 4 ст. 559 ЦК України.

Також судами встановлено, що 12.06.13 позивач звернувся до ПАТ "Всеукраїнський акціонерний банк" з пропозицією № 32/1 про розірвання договору поруки від 18.09.09, яка була отримана банком 18.06.13.

05.07.13 ПАТ "Всеукраїнський акціонерний банк" листом № 31/2-4696 відхилив пропозицію позивача про розірвання договору поруки від 18.09.09 з тих підстав, що зобов'язання позивача перед банком за договором поруки не припинились, оскільки заборгованість за кредитним договором № 9 від 08.05.03 не погашена.

Підстави для зміни або розірвання договору визначені приписами ст. 651 ЦК України, згідно яких зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Частиною 2 ст. 652 ЦК України встановлено, що якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Між тим, як правильно встановлено судами попередніх інстанцій, позивачем ніяким чином не мотивовано вимогу про розірвання договору поруки та не надано будь-яких доказів настання обставин, з якими норми чинного законодавства пов'язують підстави розірвання договору в судовому порядку, що стало обґрунтованою підставою для відмови в задоволенні означених вимог.

Заявлена позивачем вимога про встановлення факту припинення поруки за договором поруки від 18.09.09, укладеним між ЗАТ "Інвікта-Маяк", ВАТ "Всеукраїнський акціонерний банк" та ТОВ "Інвікта" не відповідає ст. 16 ЦК України та ст. 20 ГК України, якими передбачені способи захисту порушеного права.

Наявність права на пред'явлення позову не є безумовною підставою для здійснення судового захисту, а є лише однією з необхідних умов реалізації, встановленого вищевказаними нормами права. Тому, вирішуючи переданий на розгляд господарського суду спір по суті, суд повинен встановити наявність у особи, яка звернулася з позовом, порушення суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист якого подано позов.

Відсутність права на позов у матеріальному розумінні тягне за собою ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин.

Лише встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, порушення суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.

За таких обставин, встановивши, що обраний позивачем спосіб захисту про встановлення факту не відповідає способам захисту визначеним ст. 16 ЦК України та ст. 20 ГК України, суди попередніх інстанцій правильно відмовили в задоволенні даної вимоги з означених підстав.

Враховуючи викладене, судами попередніх інстанцій на підставі встановлених фактичних обставин, з'ясовано дійсні права і обов'язки сторін та правильно застосовано матеріальний закон, що регулює спірні правовідносини.

Доводи касаційної скарги про те, що відповідачем-1 протягом шестимісячного строку не пред'явлено вимоги до поручителя, тому порука за договором поруки від 18.09.09 є припиненою з 28.06.12, на підставі ч. 4 ст. 559 ЦК України, не відповідають встановленим судами попередніх інстанцій дійсним обставинам справи та спростовуються вище викладеним, тому їх слід залишити поза увагою суду.

Суд дав оцінку наявним у справі доказам за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, що відповідає вимогам ст. 43 ГПК України, переоцінка доказів, відповідно до ст. 1117 ГПК України, не входить до повноважень суду касаційної інстанції.

Постанова апеляційного господарського суду прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального законодавства, доводи касаційної скарги правильності викладених у ній висновків не спростовують, в зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового акту колегія суддів не вбачає.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Інвікта-Маяк" залишити без задоволення.

2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 21 січня 2014 року у справі № 910/15708/13 залишити без змін.

Головуючий суддя: Н.Г. Дунаєвська

Судді: Л.А. Гольцова

Н.І. Мележик